Діагностика психічного розладу та лікування особи, 
 яка страждає на психічний розлад 

 Діагноз психічного розладу встановлюється відповідно до 
загальновизнаних міжнародних стандартів діагностики та Міжнародної 
статистичної класифікації хвороб, травм і причин смерті, прийнятих 
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування 
державної політики у сфері охорони здоров'я для застосування в 
Україні. Діагноз психічного розладу не може базуватися на незгоді 
особи з існуючими в суспільстві політичними, моральними, 
правовими, релігійними, культурними цінностями або на будь-яких 
інших підставах, безпосередньо не пов'язаних із станом її 
психічного здоров'я. 

 Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, дозволені 
центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування 
державної політики у сфері охорони здоров'я, застосовуються лише з 
діагностичною та лікувальною метою відповідно до характеру 
психічних розладів і не можуть призначатися для покарання особи, 
яка страждає на психічний розлад, або в інтересах інших осіб. 

 Забороняється визначати стан психічного здоров'я особи та 
встановлювати діагноз психічних розладів без психіатричного огляду 
особи, крім випадків проведення судово-психіатричної експертизи 
посмертно. 

 Методи діагностики та лікування і лікарські засоби, що 
становлять підвищений ризик для здоров’я особи, якій надається 
психіатрична допомога, застосовуються за призначенням і під 
контролем комісії лікарів-психіатрів: за усвідомленою письмовою 
згодою особи, яка досягла 14 років; щодо особи віком до 14 років 
(малолітньої особи) - за письмовою згодою її батьків чи іншого 
законного представника; щодо особи, визнаної у встановленому 
законом порядку недієздатною, якщо така особа за своїм станом 
здоров’я не здатна надати усвідомлену письмову згоду, - за 
письмовою згодою її законного представника.
{ Частина четверта статті 7 із змінами, внесеними згідно із 
Законом N 1033-V ( 1033-16 ) від 17.05.2007; в редакції Закону 
N 2205-VIII ( 2205-19 ) від 14.11.2017 } 

 Перелік методів діагностики та лікування і лікарських 
засобів, що становлять підвищений ризик для здоров'я особи, 
встановлюється центральним органом виконавчої влади, що забезпечує 
формування державної політики у сфері охорони здоров'я.